8 травня Україна разом з усією Європою відзначає День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Цей день – не про тріумф, а про мільйони загублених життів, зруйнованих доль, понівечених тіл і душ.
Ми згадуємо тих, хто загинув у боях проти нацистів, і всіх, хто постраждав у жорстокій війні ХХ століття. Український народ зробив один із найбільших внесків у перемогу над нацизмом. Більше 7 мільйонів українців воювали у складі армій країн Антигітлерівської коаліції, сотні тисяч — у підпіллі та повстанських рухах.
Українська земля стала головною ареною бойових дій на сході Європи. Саме тут відбулися ключові битви, які наблизили поразку нацизму. Саме зусиллями українського народу забезпечувалися тил, виробництво зброї, постачання ресурсів і продовольства. А після перемоги саме Українська РСР стала співзасновницею ООН.
Водночас ми пам’ятаємо: визволення від нацистської окупації не принесло Україні свободи. Натомість настав новий етап терору — депортації, масові репресії, масовий штучний голод 1946–1947 років.
Сьогодні, в умовах нової війни, Україна знову стала форпостом боротьби зі злом. Кремль, прикриваючись міфом про «перемогу» у Другій світовій, вдається до воєнних злочинів, повторюючи практики нацистів. Росія намагається монополізувати пам’ять про Перемогу, але саме Україна нині втілює ті цінності, за які колись боролися народи Європи — свободу, гідність, право на життя.
Пам’ять — це сила. Ми пам’ятаємо, що війна — це трагедія. І ми перемагаємо, бо боремось за мир і свободу — як тоді, так і сьогодні.
